1. По першому питанню можуть відповісти спеціалісти профільної організації, зокрема Національного науково-дослідного реставраційного центру України (Міністерство культури України).

2. По другому питанню, стосовно технології консервації, мають запропонувати спеціалісти профільної організації Міністерства культури України. З власного досвіду можу зазначити наступне: я є одним із авторів програми музеєфікації пам’яток Національного заповідника «Хортиця», об’єктами музеєфікації були в тому числі і козацький човен Чайка, який був піднятий із р. Дніпро. Під час проведення робіт виявилось, що хімічні матеріали, які були використані в якості консервантів – зробили об’єкт крихким і не придатним для транспортування. Ситуація, що склалась після проведення робіт з одного боку дала можливість зберегти унікальні пам’ятки та експонувати їх, а з іншого унеможливила транспортування об’єктів в інші приміщення. Виходячи з викладеного, необхідно шукати адекватні матеріали консервації, в тому числі враховуючи міжнародний досвід.

3. По третьому питанню, на мою особисту думку є дві проблеми. Перша - необхідно як того вимагає ЗУ «Про охорону культурної спадщини», консервувати та музеєфікувати ці унікальні знахідки безпосередньо на місці, і це проблема великого суспільного значення. З другого боку – це необхідно робити на місці досліджень після проведення повного комплексу робіт за спеціальним проектом , відповідно до державних будівельних норм. Друга проблема - це великий соціальний запит на музей археології Подолу, де були б представлені всі археологічні колекції які нині зберігаються в фондах Подільської експедиції. Для такого музею необхідно шукати приміщення. На початках це міг би бути, наприклад, Поштовий будинок.

4. По четвертому питанню, чи можна  зберігати матеріали досліджень «in situ», а також стосовно подальшої долі експонатів, можу сказати що необхідність створення такого музею є незаперечним фактом та проблемою, яку необхідно вирішувати просто зараз.